ключ
натягує нас, як рогатку, до са́мого дна, щоб відчули і смак гіркоти.
а ми так бездумно в цей стан тимчасовий пірнаєм з дурною завзятістю,
що потім лишаємось борсатись там, ми лишаємось з сумом один на один.
а я відчуваю – в мені́ прочинились заперті наглу́хо залізні ворота,
і зайве усе полетіло вже геть, наче миші летючі з глухої печери.
я мовчки стою і дивлю́ся услід. тут сади розцвітають вже замість болота,
тут більше не давить на голову сум і, здається, це зародок но́вої ери.
на мене упала нечувана легкість, як би абсурдно це не звучало.
я хочу сховати її між рядків і почати сторінку нову́ власнору́ч.
щастя – не точка кінцева. щастя – процес, і для нього потрібно так мало!
просто знайти в собі сили до своїх воріт підібрати правильний ключ.
2015
Подібні роботи
