Я прожила його, не маючи тебе,
Я йшла з чужими пліч-о-пліч...
Хоча життя моє зовсім мале.
Воно мале для того щоб судити,
Я маю право лиш на співчуття.
І моє серце вже не остудити,
Воно теж має право на життя.
Людськая доля- то цікава штука,
Сьогодні всі надіі втратив ти.
А завтра щастя у віконце стука,
Співаючи пісні весни.
Ні, я не втрачу віри в серці,
Й жорстокість інших не злама,
Любові виплекаю я озерце,
Яке у океан перероста.
27.02.2015
Запоріжжя
Запоріжжя
Rakushka
2
0
18
Поезія | Версія для читання 03 гру 2015 о 00:46
Анонім
Критика
Відчутно, що, з одного боку, ліричний герой прожив значну частину життя, а з іншого - є ще відносно молодим. Похвально, що ліричний герой помітив, що життя - це послідовна зміна хороших і поганих подій. Добре, що він не зневірився, що й підтверджує ідея твору. Розмір вірша у Вас не простий, але рими (як для цього розміру) більш-менш дотримано
Чому так багато часу віддається тому, щоб відшукати собі партнера в житті. Цілком марна витрата часу, хіба ні?
ghah48, Абсолютно згодна з Вами, кохання не шукають. Є купа справ куди можна витратити свою енергію. А кохання саме вирішить, коли йому час.
Подібні роботи
