В тебе...

Моя вселенная в тебе,
И в миг... я падаю как в бездну,
И надышаться б только мне,
И с головою там исчезнуть.

Как будто тикают часы...
Так прикасаються ресници,
На берегах одной косы,
Мы будем там, друг другу сниться...
(30.11.15 - © М. Грицай)
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 гру 2015 о 02:31
Анонім Критика
Зображено почуття як всесвіт. Кохана людина ототожнюється з оцим всепоглинаючим всесвітом. Цікавий підхід і оптимізм у підсумку: закохані воз'єднаються (якщо не в реальності, то хоча б у сні)
03 гру 2015 о 19:10
Анонім, дякую , так оптимызм фантастична штука, а ще віра
04 гру 2015 о 03:08
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024