Художниця нова

На стіні висіла картина спогадів моїх;
Той вогонь, що несла спалював всю радість.

Тужила я, як не літала уночі,
Як зла відьма з простого фільму жахів.

Та апріорі ненавиджу я ті гори,
Що поставали предо мною навіки.

І тепло так уже не було у мені,
Бо вселився холод той із заметілі.

Та все ж анафема, зникаючи, лишала
Не ті сліди, чи навіть шрами ті,

Вона лишала за собою зерна, чисті зерна,
З яких була народжена художниця нова.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 січ 2016 о 18:17
мітки: вірш, поезія
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022