***

Лихі думки гризуть, немов собаки.
Дрімучий ліс, а навкруги вовки.
Ведмеді, клишоногі посіпаки,
Голодні дикобрази-пацюки.

Куди втекти із цього зоопарку?
Як зупинити невгамовний світ?
Гукатиму чудесну хмарку
Або змайструю зореліт.

30.11.2015 року
© Andriy Oleskiv

Antologic

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 01 лют 2016 о 05:22

мітки: поезія, емоції, життя, філософія, вірш

Allochka Критика

Місце людини у сучасному жорстокому світі - світі, у якому її не розуміють. Усе це призводить до безвиході, єдиний шанс - очевидно, полинути у космос. Це актуальна проблема, добре, що Ви її порушили у своєму вірші.

02 лют 2016 о 22:47

Подібні роботи

час

ми вбиваємо час непотрібними діями, і це досить дико звучить.
«що там та старість, ще встигнемо все! зараз молодість наша буяє!»
ми тратим її не на те й не на тих. а життя не спиняється, мчить.
то не ми час вбиваємо, друже, �

Amster_Dama
Поезія

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map