Січень Скрябіна
1
Мене нервують люди
Мене нервують егоїсти
Ніби все ок, ніби добре всюди.
Але такі власні мазохісти.
2
Часом буває так, що хочеш почути
Від людей якогось доброго слова
І все так гарно завернути
В моральну цигарку тай смалити по колу
3
Ти так прикольно засинаєш
Така смішна моя мала
А потім одяг свій зриваєш
І демонструєш все сповна
4
Я довго думав, що буде з нами за роки,
Чи зміниться щось навколо нас?
Але рахуючи не свої, а чужі кроки
Ми на підлозі губили дорогоцінний свій час.
5
І вже коли піднявся, то не зупиняй політ
Лети вверх, не думай про те, що тобі не треба
Ти обов'язково залишиш свій добрий слід
В серцях твоїх людей - то є їхня від тебе потреба.
6
Часом так є, шо хочеш заграти соло
Бо дістало вже все чи не дістало
Створити своє власне особисте коло
І щоб в ньому лише тепло наростало.
7
З Новим роком и Рождеством
Зміни на зміну ніби мало йти
Але ті зміни це самі ми
Головне щоб ми знали свої шляхи.
8
Люди як кораблі
А є і такі що люди-дно
Гадають, що вони люди
А насправді - стандартне лайно.
9
І в серце ніби вилилось вино
Коли торкнувся ти її
Це було так само, як в кіно
Одна річка але дві різні течії
10
Коли я ходжу по місті
На мене тиснуть люди
Я бачу їхні очі,
Вони весь час щось хочуть
11
Не плач, маленька, він про тебе не знає,
Не здогадується, про твоє гірке кохання
Він взагалі тебе не уявляє
Тому не розуміє про твої страждання
12
Панове президенти є до вас питання
Коли на порозі церкви ви були востаннє?
Хоча ні що вже не врятує вас.
Як народ вас не задусить, то вас дасусить час.
13
Телефони знають наші історії
Болючі кожного секрети
Для кожного відібрана своя теорія
Внезалежності від сторони монети.
14
Не було більше ліпшого неба
Не було більше файного друга
Нікому нічого вже не було треба
Коли за рідним домом вилилась туга
15.
Коли дощ тобі за шиворіт лиє,
І вітер розганяє злі думки
Рідна мама тебе теплом гарячим вкриє
І розкаже дитинства сторінки.
16
Над нами, як не дивно, небо тільки одне.
І жити треба так, щоб не було часу для сумного
Знайти ту людину, яка твій власний світ переверне
Трохи бути мудрим, а решту все ліпити з дурного.
17
По житті нас несло, зачипаючи дно.
І не було навіть чим дихати
Єдине, що нас спасло
Це те, що ми любили та вірили.
18
Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер
Відчути тупість, яка йде тижнями по колу.
П’ятниця, субота, і неділя - я майже знову вмер.
Дарувати тобі своє тіло весь час та знову.
19
Життя йому відрізало крила
Не залишилось і ліпшого друга
Зрада та брехня з головою душу накрила
І ніхто не знаю, як наростає напруга...
20
Всьо шо було лишилось позаду.
Падай. Не звертай уваги на зло
Падай щиро і ти даш собі раду
І світ зрозуміє, як йому з тобою повезло.
21
Кинула вниз свої зламані крила.
Залишилась на віки ти сама
Випадково кохання зі серця розлилось
На зміну взаємності прийшла самота.
22
А може всьо піде ше на краще
А може все це лише тимчасово
А може вже і не буде ліпше
Якщо із рідним в тебе коротка розмова.
23.
Про любов
Ніхто їй вже не нагадає
Про любов
Її тіло забули і ніхто не обіймає
24
Та ваша казка то попсуте кіно
Тут злі навіть янголи білі
Тут з хробаків роблять чорне вино
І вирощують людей недозрілих
25
І навіть коли сльози замерзають на вітрі
Не опускай руки, моя ніжна мала
Це означає, що ти в білих титрах
Свого і мого власного Бога.
26
Насиплю яду тобi в чай
Виб'ю два передні зуба
Любов буває різна - пам'ятай.
Моя ніжна кохана лахудра.
27
Двері відкриваються, всьо починається
У світ виходять різні бики
Всі якісь дурні - і як то називається?
На лабутенах розмольовані чувіхи.
28
Спи собі сама
І коли розплющиш очі
У ліжку ти прокинешся не одна
А під одіялом ночі.
29
Всього лиш Порш Панамера.
Та гору невелику золота
Тоді б в мене душа напевно вмерла
І для такого тіла була б ворогом
30.
Не слухай то, шо люди говорять.
Часто вони німі в своїх словах
Бо хочуть забрати енергію серця твого
В них просто бракує сили в головах.
31
Якщо ти зрадиш, кохана
Я викину тебе у вікно
На лице намащу тараканів
Але на лиці не зміниться нічо.
#СкрябінЖивий
#Скрябін
#СіченьСкрябіна .
#РікСкрябіна
Кузьма Скрябіна Живий
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 06 лют 2016 о 04:46
Анонім
Критика
Ви присвятили стільки власної творчості Скрябіну. Зразу видно, що він насправді є кумиром. Цікава й оригінальна спроба продовжити життя творам Скрябіна, але не тільки продовжити, але й по-своєму інтерпретувати. Неординарне поєднання епігонських традицій із творчим підходом.
Анонім, Якось в кінці жовтня прийшла в голову ця ідея. І я не поясню чому, бо я і сам не знаю та нічого складного в тому немає, щоб кожен день писати по стовпчику вірша, де присутня стрічка з пісень Кузьми. Я просто хочу сказати "Дякую" .
Подібні роботи
