Український Ґарик. Запити.

Життям продовжую котитись:
Нестатки, біди, дивні запити…
Ну як же спокою навчитись,
Щоб злим до Бога не потрапити?

ullad1

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 07 лют 2016 о 14:33

мітки: Український Ґарик, вірш, поезія

Allochka Критика

Серйозний запит Ви поставили. Відповідь на нього, здавалося б, проста, але як її знайти. Насправді, "спокою навчитись" нелегко, а тим більше "злим до Бога не потрапити" - мабуть, ніхто не може.

07 лют 2016 о 17:00

ullad1

Allochka, Дякую за відгук і увагу!
З повагою, Владислав.

07 лют 2016 о 20:30

Подібні роботи

Вірші як діти...

Вірші як діти,
треба намістити
їх у житті
і добру долю дати…
А я їх на війну —
в ідейний бій, в солдати,
і падають, не знаючи вину,
не від кінноти, й куль,
від конформізму…
Дорога — до покращень світу цього — не перемо

Istyn
Поезія

Німфи насолоди

Тремтить від біотоків насолоди,
Що пломенями кров гарячу рвуть,
Єство моє, чутливе від природи -
Пульсує, конвульсує, наче ртуть.

І руки рвучко так за простирадло
Вхопились, тіло стримавши на нім.
Воно ж

debrian
Поезія