Прощальний дарунок
Зливай мої сльози отруєні сіллю
Нас не заколише теплий той вечір
І ні з ким ділити своє божевілля
Сповзає по ранах розпатланий светр
Нитки пам'ятають твої поцілунки
Ми не перетнемось на жодній із зебр
Я хочу байдужість в прощальний дарунок
Marami
5
0
18
Поезія | Версія для читання 18 січ 2013 о 02:36
Показати всі коментарі (6)
Анонім
Критика
Досить незвичний і неочікуваний дарунок просить лірична героїня у свого коханого - байдужість. Інколи байдужість може бути гірше ненависті. Навіює щирий сум мотив цього вірша. Прикро, що дівчина узагалі не бажає "перетинатись" на жодній із життєвих стежин, що часто неможливо.
Подібні роботи
