...

Холодні ці мрії, долоні ті білі, Це все, що мінливо, банально, правдиво. Весною цією, ми п'яні та милі, І загнані кимось у клітку, мов звірі. Нехай ця свобода нам сниться у стінах, Та ми намалюємо з них ще й картини. Моменти жевріють, у теплі ці днини, І ми не забудемо кроки дитини. Тієї дитини, що в цьому режимі, Зуміла пройти крізь тернисті пориви. Відкривши нам шлях, через барви і ниви Де біль наша й радість з'єднались у мирі. На жаль, це утопія, це неможливо… Та шанс на рятунок, спасіння у мрії Сьогодні ти знову поринеш в надії До тої, хто скаже: «З тобою єдині». Сергій Тиховський, 2016 р.