...
Це все, що мінливо, банально, правдиво.
Весною цією, ми п'яні та милі,
І загнані кимось у клітку, мов звірі.
Нехай ця свобода нам сниться у стінах,
Та ми намалюємо з них ще й картини.
Моменти жевріють, у теплі ці днини,
І ми не забудемо кроки дитини.
Тієї дитини, що в цьому режимі,
Зуміла пройти крізь тернисті пориви.
Відкривши нам шлях, через барви і ниви
Де біль наша й радість з'єднались у мирі.
На жаль, це утопія, це неможливо…
Та шанс на рятунок, спасіння у мрії
Сьогодні ти знову поринеш в надії
До тої, хто скаже: «З тобою єдині».
Сергій Тиховський, 2016 р.
luckiest_guy
1
0
18
Поезія | Версія для читання 21 лют 2016 о 21:50
Подібні роботи
