Светрик

Ти попросив мене зв'язати светрик
А я - клубок чорно-білих нИток
Ти все гадаєш шахматка чи зебра
Я захотіла хаос клітинок

Він пасуватиме до твоїх джинсів
Що цілували мою підлогу
Так боляче згадувати зусилля
Що привели не в ті епілоги

Я фарбуватиму червоним нігті
Кімната втратила запах диму
Не знаю де той светр, чи загубив ти
Весь хаос лишився в наших римах
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 січ 2013 о 20:24
мітки: вірш, поезія
She
цікаво...
23 січ 2013 о 06:16
одночасно глибоко і поверхнево...на фоні светра - любовна ісотрія....
28 лют 2013 о 22:15
Анонім Критика
Написано проникливо й трохи тужливо. Цікавий "сюжет" Ви взяли в основу вірша й паралель оригінальну провели між "светриком", доля якого, як почуттів ліричного героя, невідома. От тільки рими можна було трохи "приборкати"
20 січ 2016 о 02:49
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024