Історія кохання старовинного Львова (2 частина)
І ось в один з подібних до звичайних днів, вона не витримала цієї нервової напруги. Замріяна та закохана, вона геть втратила спокій. І сталося це зовсім несподівано для неї самої. В якусь мить, під час ще одного вечірнього виходу, тітка підвела чергового залицяльника. Той же мав геть бридкий та прилизаний вигляд. Від нього тхнуло брехнею, яка здавалося видавалася в кожному русі та подиху. Він смердів цією фальшивою відвертістю, за якою не було нічого крім грошей та пихатості. І цю хвилину дівчина не витримала. Її серце занило від суму. Не знаючи, що далі, вона просто вибігла на вулицю та помчалась геть від усього. На дворі була вже глибока ніч, але її то не турбувало. Біля, якогось будинку, вона побачила прив’язану коняку, сівши на неї, вона помчала геть.
Та історія для неї тільки починалася, бо їздити дівчині самій уночі по лісу досить небезпечно. В результаті, таких неконтрольованих дій дівчина натикнулась на двох вершників, які виринули із темряви, як дві примари. Одягнуті вони були у все чорне, на голові були широкі шляпи, у руках вони тримали щось типу револьверів. Вони зупинили її коняку та почали допитуватися, що їй тут треба. Дівчина намагалася закричати та спробувала зрушити коня, але вони надійно схопили тварину за поводи. Та тільки зареготали від її спроби покликати на допомогу. Змусивши зняти усі дорогоцінні речі, вони деякий час вирішували що з нею зробити, вбити чи спочатку отримати викуп, а потім відправити у річку. Але в цю хвилину сталося дещо дивне. Просто нізвідки на одного зі злодіїв вилетів вовк. Так, так, саме сірий та дикий вовк. Він пригнув на коня та вкусив його за ногу, на що той стрепенувся та поніс свого господаря вперед. Інший же намагався в ту ж секунду зробити постріл, але вовка вже не було, лише дивний орел разпластав крила над ними. І ось в наступну мить, вовк вилетів вже з другої сторони і чіпляється за ногу чоловіку. Той закричав від болю, але повернувшись помітив, що звір знову зник у темряві. В наступну секунду матюкнувшись на нечисту силу, він перелякано викинув усе що забрав до цього і з криками «відьма» помчався геть. Щодо дівчини то вона й сама не зрозуміла, що то було. Та в останню мить вона повернулася, щоб роздивитися звіра і знову побачила той погляд. Але це була лише хвилина і через деякий час той зник з горизонту.
І дівчині б здивуватися. А ні! Вона зраділа. Цей порятунок був як відповідь на її питання, яку вона так чекала. Її серце раптом відкрилося новому та незрозумілому почуттю, яке раніше вона не розуміла. Це був такий собі нестримний потік свідомої радості та щастя, в який вона занурилася всією своєю свідомістю. Ось він той момент, якого так довго чекала.
Повернувшись живою та цілою, вона принесла неабияку радість в дім своєї любої тітки. В будинку ж вже був такий собі переполох від чуток про нечисту силу та зниклу дівчину. І ось вона повернулася - жива та щаслива. І знаєте, її навіть не сварили. Тільки благаючи запропонували повернутися до батьків. На що та з радістю погодилася. Тітка вже не мала наміру нести відповідальність за свою божевільну племінницю, яка ніяк не хотіла звикнути до нормального життя, до того ж надавала приклад її малим дітям. І, так, вона її дістала своїми непередбачуваними вчинками.
***
Повернення додому відбувалося з пафосом. Весь будинок прикрасили, приготували купу їжі та смаколиків. Всі очікували нову дівчину, яка буде тихо чекати на свою долю. Але не так сталося, як гадалося. Дівчина і справді зробила вигляд, що вона погоджується на всі умови. Та зтиха вона з’ясовувала усе те, що сталося за цей місяць. Виявилося, що батько сам того не розуміючи зробив одну вагому помилку, а саме перевів Бугая в найближчу конюшню. Тепер той ночував у кімнаті з прислугою та працював на подвір’ї. І дівчина потираючи руки, поставила собі за мету вивести чоловіка на чисту воду. Через що вона трішки заспокоїлася перед очима своїх рідних та прийняла усі їх умови до певного часу. Сама ж трішки облаштувавшись, вирішила послідкувати за хлопцем. Але то виявилося нелегко, бо здавалося він чув кожний крок за декілька метрів і зникав, щоб не зтикатися з дівчиною. Її така поведінка обурювала, але ще більше викликала цікавість. Він не полишав її думок ні на мить. І чим більше, той тікав від неї, тим частіше вона наполягала на зустрічі. Так пройшло декілька тижнів. Оленка не полишала надію, що вона все ж таки вихопить хоч хвилину, щоб поговорити з хлопцем, але той робив дурнуватий вигляд та йшов геть кожного разу, коли вона наближалася. Все змінив випадок.
Якось вночі страждаючи від безсоння та невпинних думок, дівчина вийшла на двір прогулятися. Аж раптом нізвідки виринув лахматий, здоровезний пес. І знову той самий погляд і знов він через мить зник. Але що то могло значити? Та яким чином всі ці звірі можуть бути пов’язані з тим чоловіком?! Не чекаючи ранку, вона вирішила навідатися до будинку, де жила прислуга. Власне, десь у глибині душі, вона знала, правду, але вірити у то не хотіла. Підійшовши до будиночків, вона крізь вікна заглянула усередину. Дім був пустий, як того вона й чекала. Аж раптом повернувшись вона побачила знову того дивного пса. Підійшовши ближче, вона почала гладити тварину. Та не пручалася і здавалося насолоджувалася приємним відчуттям. Дівчина здавалося розуміла, хто був перед нею і це бентежило її серце, яке з кожною хвилиною наповнювалося коханням. Через деякий час, вона присіла навколішки, а той приліг у її ніг. Так вони просиділи близько години. Та в якусь мить тварина просто встала і пішла геть.
Не знаючи себе від щастя, дівчина відправилася додому. А на ранок, вона отримала записку: «Нам треба побачитися. Сьогодні о пів на першу. Там де й учора». Її радості не було меж. Це було щось типу польоту птаха, який повинен бути злетіти, але крила у пташеня все ще не виросли і він ніяк не може порхнути в висоту.
Цілий день вона з болем слухала теревені своїх батьків. А по обіді і зовсім засмутилася, бо мати несподівано організувала вечір, який повинен був ознаменувати початок нового життя Олени. Та вона не слухала. Мати щось вирішувала за неї, бігала, крутилася та навіть не помічала, що дочка десь дуже далеко, у своїх замріяних думках. Та ось, приїхав батько та заявив, що сьогодні не просто щасливий день, сьогодні після півночі його дочка мала заручитися. Ця новина остаточно вбила надію у дівчини на щасливий фінал. І не маючи сил та бажання, щось пояснювати вона потайки зібрала речі.
«Неважливо, що почую сьогодні і чи почую я взаємне зізнання. Неважливо хто він. Я не залишусь тут не на мить. Допоки моє серце належить іншому, життя мені тут не буде».
З цими думками дівчина зібрала речі і почала планувати втечу. Але не так сталося, як гадалося з самого початку. Дивну поведінку панянки помітила одна зі служок. Та враховуючи її досвід роботи в цьому домі, вона про то промовчала. Та на всяк випадок вирішила перевірити здогадки. І от коли господарі вийшли на обідню прогулянку, вона обшукала кімнату дівчини, в результаті чого віднайшла записку та спаковані речі. Ох, же ж ці господарі! В думках служки промайнула слушна думка не видавати поки що секрет Олени, бо на тому можна було б підзаробити непогано. На тому й зупинилася.
А увечері коли гості почали збиратися, вона зтиха взяла і підсунула дівчині записку із пропозицією з’явитися на кухні через годину. Такого наша героїня не очікувала. «Чи здогадався хтось про її плани? Але хто і навіщо кликав її?». Не в силах стримати тривогу, вона майже падаючи та мало не знепритомніши рівно через 59 хвилин направилася до кухні. Та до неї вона не дійшла, бо як раз перед дверима хтось сильно схопив її за руку та повів у садибу. Вже на вулиці вона зрозуміла, хто то був. Як тільки-но вони опинилися на самоті, служниця затараторила
- Слухайте, я бачила ту записку. І знаю, що ви задумали. Та хто б не був той чоловік, не варто то робити. Я знаю кожного працівника тільки скажіть і ми вирішимо це питання так, як вам буде зручно. Але тікати то не вихідь…
Олена не відповідала. Намагаючись зрозуміти, про що йде мова та які відомості та мала на увазі, дівчина вирішила почекати до поки та сама себе відкриє.
- Якщо ти хочеш допомогти, то нікому не скажеш про то. Бо знаєш так чи інакше ти вже в цьому приймаєш участь. А я залишатися тут не збираюся, щоб там не казали. І відбудеться це з кимось чи без, не має значення.
Служниця замовкла, перебираючи у думках хлопця, який міг звабити господарку. Але про всі романи вона знала і цей ніяк не входив у загальну концепцію. Тим паче Олена рідко на кого дивилась з точки зору цікавості. Власне, розуміючи, що випитати в дану секунду вона нічого не зможе, вирішено було зіграти роль подруги. І хоча можна було б натякнути на оплату за таємницю, але цікавість раптом стала більше за матеріальну вигоду. І вона погодилася допомогти дівчині в обмін на те, що та візьме її із собою. На тому й домовились.
***
Вечір проходив чудово. Олена в цей день стала найпривабливішою та найцікавішою співрозмовницею. Її посмішка була чарівна, а рухи викликали захоплення. Кавалери виказували повагу та шепотілися між собою. Краса молодої дівчини зачаровувала з першого погляду, а розум додавав шарму та вишуканості манерам. І лише одна особа знала, що за цим ховається.
О пів на дванадцяту наша героїня жаліється матері, що їй стало зле і просить її відійти на декілька хвилин. І дівчина відходить трішки відпочити. Десь о 12 батько навідується до дівчини спитатися її здоров’я. А о 12.15 дівчина тихенько спускається і виходить на двір. Речі були винесені пізніше, за допомогою прислужки, яка надійно ховає їх у конюшні. І о рівно о пів на першу дівчина приходить на місце зустрічі. Служниця таємно вирушає за нею.
Але те, що сталося потім не очікувалося ніким із наших героїв. Справа в тому, що на місці зустрічі її чекав зовсім не той, кого вона бажала побачити. Це був зовсім молодий хлопець, який судячи з усього мав лише передати послання. Парубок був схожий на одного з їх працівників та здається був німий від народження. Зустрівши дівчину він поважно вклонився їй та жестом показав на кобилу, яка була прив’язана до дерева. Олена без слів виконала прохання і відправилася за парубком, який осідлав свого гнідого.
Через декілька хвилин, вона помітила знайомий силует. В серці її ледь стримувалася тривога, яка наростала з кожною секундою.
- Вибач, за формальності, але за тобою слідкувала твоя служниця.
- Але…
- Я потім все поясню. І, так, якщо ти хочеш тікати сьогодні, я вже відправив хлопця за нею та її чоловіком. А зараз йди за мною та я все тобі поясню.
Дівчина зачарована пішла за ним. Вона довіряла йому, хоч би як не калатало серце від страху та бажань. Через декілька хвилин вони вийшли на добре освітлювану галявину. Вона подивилася на хлопця. Той не змінився. Але для неї він став ще привабливішим. І від тієї муки, що в ньому хоч щось може змінитися її серце калатало від болю.
- Олена, і він лагідно узяв її за руку. Я знаю, це прозвучить дивно, але ти повинна знати. Я не той за кого ти мене маєш. Я не принц, не красень і той герой з твоїх книжок. Я не зможу тебе осипати золотом та дорогоцінностями. Єдине, що в мене є – то серце, яке калатається від однієї думки, що ти можеш бути поруч.
Дівчина посміхнулася та трішки зтиснула руку, яку тримала.
- А тепер послухай мою історію. Не треба нічого казати, тільки слухай. Я живу на світі вже дуже давно. Занадто давно, щоб навіть пам’ятати свій вік та те, яким я народився. Колись багато років тому я поклав своє життя на ваги науки, чаклунства та вчення. Тоді я й не підозрював скільки ще мені доведеться пройти. Я багато подорожував, багато чого знав, але те, що я бачив кожного разу, коли намагався донести до людей правду, мене засмучувало. Я мав тисячі учнів по всьому світу, які готові були йти за мною та слідувати моїм знанням. Так пройшло моє перше життя. Потім було інше, і ще з десяток таких. Кожного разу я повертався, щоб віддати дещо, що міг пізнати враховуючи мій величезний досвід. Багато років я навчав, ділився всім, що маю та хочу віддати. Тисячі доріг, доль та страждань довелося пізнати. Я став частиною цього світу, а він став мною. І з часом моє бажання ставати тим, ким я забажаю стало реальним. В будь-яку мить, я можу стати іншим і це не вплине на мій вже старий дух. Але все це лише на деякий час, не більше ніж на декілька годин. Я, думаю, ти здогадалася, що усі ті звірі, то була лиш одна з моїх сутностей. Хоча насправді теперішнє моє тіло було вибране невипадково. Моє бажання бути тим ким я є зараз, було викликане лише спрагою пізнати інший вимір реальності, який не піддається загальним положенням. Втомившись врешті решт, я хотів лише спокійно прожити останню свою подорож та повернутися нарешті додому. Але ти, щось змінила в мені…
Дівчина не відповідала. Її серце калатало від страху і вона не знала, що відповісти на все це. Єдине, що вона відчувала, це те, що вона здається відлітає у вирій власних почуттів. Слухаючи цей лагідний та приємний голос, з кожною хвилиною вона все більше впевнювалася, що вони вже були знайомі. Ось він це звичний та добрий голос, ось цей самий подих, ось ці самі очі. Здавалося вона щось знала, але все ніяк не могла пригадати що саме. Поки він говорив, вона вдивлялася в далечінь. Але тільки-но він замовк, вона лагідно поцілувала його в щоку. На що той відповів поцілунком.
У полі вони просиділи близько години. Бугай, розповідав різні історії зі свого цікавого життя, а Олена слухала. Вона не хотіла щось пояснювати, бо врешті решт і сама не розуміла, що з нею відбувалося. Той же лише сильно обіймав та розповідав різні дурниці.
***
А в цей самий час в домі вже починався новий переполох. Дочка знову зникла, а з нею і деякі її речі. Спочатку подумалося про викрадення, але потім дійшли висновку, що та панянка скоріш сама когось вкраде, чим буде кимось скривджена. На пошуки відправили цілу купу собак. Але ті навіть сліду не взяли. Шукали майже дві доби та так нічого й не знайшли.
Тут варто додати, що разом із дівчиною зникла і служниця, і вірний хлопець-інвалід, і ще декілька людей. Та усе то ніяк не могли пов’язати між собою. Врешті решт батьки так і не знайшли жодних слідів доньки, але все ж таки вірили у те, що вона жива. І тільки раз вони отримали послання разом з голубом, в якому повідомлялось, що з дівчиною все добре і вона проживає на півночі Польщі в одному монастирів. Але коли батьки туди доїхали, їм лише повідомили, що якось тут проживала сім’я схожа по описам на їх дочку. Та ті від’їхали, буквально за декілька днів до прибуття
Здається ці люди жили у дорозі та не мали постійного місця проживання. Хлопець по описам мав дещо страшний та неприязний вигляд, але був непоганим музикантом, за що отримав досить вагому славу серед містян. А дівчина оберігала його спокій, і, здавалося рідко виходила на публіку. Та все ж таки ходили й інші чутки, що один із відомих сучасних письменників мав відношення до цієї дивної сім’ї. Ще казали, що серед них були декілька людей та дітей. Але все то були лише чутки…
1.03.2016
Подібні роботи
