Осінь теж несподівана

Стелі падають несподівано
Не чекай, не вгадаєш ніяк
І відвідують серце невірні
Йдуть немов моряки на маяк

Що примушує ті рвати нитки?
Усі ж кроки від тебе марні
В стежку, шовкові, стеляться рядки
Твоє обличчя стоїть в рамках

Просто стелі стають важкі для нас
Хто де інде тепер гріється
Все рівно навстіж відкриті серця
В "виправиться" надто віриться

Осінь теж бува несподівана
Чому їм треба гріти місця?
То не вітер, жовте листя вирвав
Просто час прийшов прощатися
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 21 січ 2013 о 03:07
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Цілком обгрунтованою є проведена автором паралель між осінню і завершенням або ж тривалою паузою у взаєминах, що виникла несподівано. Написано щиро, емоційно і навіть дещо повчально.
15 чер 2016 о 16:10
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022