Осінь теж несподівана
Не чекай, не вгадаєш ніяк
І відвідують серце невірні
Йдуть немов моряки на маяк
Що примушує ті рвати нитки?
Усі ж кроки від тебе марні
В стежку, шовкові, стеляться рядки
Твоє обличчя стоїть в рамках
Просто стелі стають важкі для нас
Хто де інде тепер гріється
Все рівно навстіж відкриті серця
В "виправиться" надто віриться
Осінь теж бува несподівана
Чому їм треба гріти місця?
То не вітер, жовте листя вирвав
Просто час прийшов прощатися
Marami
4
0
18
Poetry | Reading version 21 jan 2013 at 03:07
Similar works
