Світ зображає, як може, як бачить.
Й у цьому, напевне, в людини провина,
Що літера кожна, для неї щось значить!
Що вона є такою ж, як інші навколо.
Та читає життя вона у віршах.
Прочитати не може, майбутнє і долю.
Лякає її забуття а не страх!
Душу відвести, вірша написанням.
Сповідь її - спілкування з собою.
Насолода дається, душевним блуканням.
В уяві своїй, на папері рукою.
12.04.16 м.Первомайськ Миколаївська обл.
Sichen
1
0
18
Поезія | Версія для читання 12 кві 2016 о 15:04
Подібні роботи
