І десь там край зими...

Кришталева зима, мов крізь призму, розсіює погляд.
Знаю "нас" вже нема в цій зимі, залишився лиш слід
Тих палких почуттів на снігу, що завжди ішли поряд.
Зараз наші стежки, мов каток для охочих, вкрив лід.

Білосніжна зима заховала тебе в снігопадах
Тих оманливих дум, полонивших твій погляд на "нас".
Крізь замети тривог (у руці правди й віри лампада),
Я нестиму любов до кінця, щоб вернути наш час.

І десь там край зими розвесніє засніжене небо,
В сонце-променях дня розіллється любові ручай.
Щебетанням птахів, теплим вітром прилину до тебе,
Первоцвіту цілунком торкнуся твойого плеча.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 22 січ 2013 о 04:28
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
чарівний
28 січ 2013 о 18:45
Allochka Критика
Крізь призму зими яскраво проступають високі почуття, про що свідчить готовність ліричного героя пронести любов до кінця. Здається, що під такими його поривами не встоїть навіть час. Оптимістичні нотки фіналу вірша вселяють надію на весну і воскресіння почуттів. Перифраз останнього рядка просто зачаровує.
15 січ 2016 о 03:11
Спасибі за гарні слова.. І окрема яка, що нагадала мені про цей мій вірш... Він увійшов у мою дебютну збірку "Шал у стані ейфорії" з дещо відкорегованим виглядом, а тут його первинність, тим і приємно згадати,як писався!
15 січ 2016 о 12:04
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024