І десь там край зими...
Знаю "нас" вже нема в цій зимі, залишився лиш слід
Тих палких почуттів на снігу, що завжди ішли поряд.
Зараз наші стежки, мов каток для охочих, вкрив лід.
Білосніжна зима заховала тебе в снігопадах
Тих оманливих дум, полонивших твій погляд на "нас".
Крізь замети тривог (у руці правди й віри лампада),
Я нестиму любов до кінця, щоб вернути наш час.
І десь там край зими розвесніє засніжене небо,
В сонце-променях дня розіллється любові ручай.
Щебетанням птахів, теплим вітром прилину до тебе,
Первоцвіту цілунком торкнуся твойого плеча.
Показати всі коментарі (5)
Allochka
Критика
Крізь призму зими яскраво проступають високі почуття, про що свідчить готовність ліричного героя пронести любов до кінця. Здається, що під такими його поривами не встоїть навіть час. Оптимістичні нотки фіналу вірша вселяють надію на весну і воскресіння почуттів. Перифраз останнього рядка просто зачаровує.
Спасибі за гарні слова.. І окрема яка, що нагадала мені про цей мій вірш... Він увійшов у мою дебютну збірку "Шал у стані ейфорії" з дещо відкорегованим виглядом, а тут його первинність, тим і приємно згадати,як писався!
Подібні роботи