нехай. я дозволю ій. ти не моя амброзія
ти - некоректний компас великого воза
зрештою я потяглась по тобі, як корозія
з власних зірок ти щоночі зчищай шкарлупки
доки не бачить ніхто, підкидай сусідству
віриш, сьогодні почула, що біль є в розлуки
дивно, що люди ще вірять такому звірству
ранок зійде теплим місяцем понад дахом
поки зима ти про нього дізнаєшся пізно
вечір сплітає тенета кометним прахом
ранок стрічає невиспано, тихо, ніжно
Yarka
1
0
18
Poetry | Reading version 13 july 2016 at 04:00
Similar works
