нехай. я дозволю ій. ти не моя амброзія
ти - некоректний компас великого воза
зрештою я потяглась по тобі, як корозія
з власних зірок ти щоночі зчищай шкарлупки
доки не бачить ніхто, підкидай сусідству
віриш, сьогодні почула, що біль є в розлуки
дивно, що люди ще вірять такому звірству
ранок зійде теплим місяцем понад дахом
поки зима ти про нього дізнаєшся пізно
вечір сплітає тенета кометним прахом
ранок стрічає невиспано, тихо, ніжно
Yarka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 13 лип 2016 о 04:00
Подібні роботи
