Пристрасть
Під пальцями потріскував заряд.
Ми знали все, нам було з того смішно.
Напевно, ми тоді не мали вад.
Були часи – ми вогненебезпечні,
Горіло в грудях, наче від смоли.
І ми згорали часто, безперечно,
Але вертались з теплої золи.
Минались дні, мінялись разом з нами.
Вогонь запеклих більше не пече.
Та полум’я, не згашене снігами,
Кладе долоню ніжно на плече.
06.08.2016
Victoria
3
0
18
Поезія | Версія для читання 06 сер 2016 о 16:37
Подібні роботи
