Український Ґарик 210
Коли поспішаю, товчусь і сную,
то наче живу на вокзалі,
й життєву дорогу іду не свою —
чужу, що мені нав'язали.
Оригінал
Когда я спешу, суечусь и сную,
то словно живу на вокзале
и жизнь проживаю совсем не свою,
а чью-то, что мне навязали.
ullad1
1
0
18
Поезія | Версія для читання 18 сер 2016 о 15:40
мітки: Український Ґарик, вірш, поезія
Подібні роботи
