***

Нас з тобою не врятує ні Мекка, ні Ватикан, ні Єрусалим,
бо тим, що ми молимося, святим
важко збагнути нашу любов і наші страхи.
Один із них каже: спробуй, як я, іти,
шукаючи серед сотні доріг праведну [і свою].
Важко нести свій хрест, ступаючи на стерню.

Інший каже: байдуже, скільки ти йшов і скільки ще потрібно пройти
[перепливаючи ріки, оминаючи гірські хребти];
байдуже, скільки тобі ще пити брудної води замість вина
і йти крізь болото, ледве торкаючись голими ступнями дна.
Аби тільки ти знав, для чого спокутуєш гріх
і для чого б обрав інше життя, якби міг.

А потім вони спускаються вниз по ріці
[у кожного з них шрами на колінах і лівій руці
і торба, де вони носять душі інших таких, як ми].
Закінчиться все, як закінчується холод зими.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 лис 2016 о 23:43
Allochka Критика
Дотичним до сьогодення є змалювання скрутного становища ЛГ, який несе свій важкий хрест. Чомусь складається так, що саме праведна дорога є важкою.
Хочеться щиро вірити у те, що усі біди закінчаються так само, як мине зима.
24 лис 2016 о 22:41
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024