В обіймах ніжно пригортає,
Ти знаєш, в що ти вірила сповна...
Торкнись до свого серця і пізнаєш...
Любов, духовну радість і тепло,
Душевний, теплий вогник із надії,
Тоді відразу знову оживуть...
Такі нестримні... а здійсненні мрії.
(16.12.16 - © М.Грицай)
Mila
2
0
18
Poetry | Reading version 18 dec 2016 at 17:23
Similar works
