Мake up..
І йду у коледж, знов в цей коледж...
Та всі ці усмішки знайомим..
Усе це штучне, це не справжнє..
І друзі вже як манекени..
А доброта - забута риса
У ХХІ столітті..
І ми живемо, щоб прожити..
Ми знаєм, де нам усміхнутись,
А де заплакати нам краще..
Як інших довести до сліз нам
І почуттями маніпулювати..
Та ми не розуміємо,
Що краще нам наївним бути..
Та ж нас не зрозуміють люди ..!
Усі філософи та вчені
Розказують, як треба жити..
Та розібратися не можуть
У своїх чотирьох цих стінах..
А я як лялька, все ж існую...
Потрібні слухи теж передаю я..
І усміхаюсь, йду гуляти..
Та душу все ж я закриваю
На 100 ключів, стоперший забуваю..
І все ж як барбі, я існую...
by Nika ♥
Подібні роботи