Мake up..

image
Я одягаю маску із make up(у)
І йду у коледж, знов в цей коледж...
Та всі ці усмішки знайомим..
Усе це штучне, це не справжнє..
І друзі вже як манекени..
А доброта - забута риса
У ХХІ столітті..
І ми живемо, щоб прожити..
Ми знаєм, де нам усміхнутись,
А де заплакати нам краще..
Як інших довести до сліз нам
І почуттями маніпулювати..
Та ми не розуміємо,
Що краще нам наївним бути..
Та ж нас не зрозуміють люди ..!
Усі філософи та вчені
Розказують, як треба жити..
Та розібратися не можуть
У своїх чотирьох цих стінах..
А я як лялька, все ж існую...
Потрібні слухи теж передаю я..
І усміхаюсь, йду гуляти..
Та душу все ж я закриваю
На 100 ключів, стоперший забуваю..
І все ж як барбі, я існую...

by Nika ♥
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 24 січ 2013 о 09:21
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
owen, дякую)
08 лют 2013 о 17:10
гарний вірш ..але нажаль в житті так і є (
13 бер 2013 о 23:20
Masik, ага.. з власного досвіду...
14 бер 2013 о 03:01
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022