пісня по відтятих

Рани миготять викровілим, розхрестравою...Коли його півтіла у пластанні відторгне іншу й здожене вижимання слідного ніг. Це зовсім різне, коли це роблю я – щось надто порожнє й не-з-назвою вбивства. Тоді, коли він збирається до купи й губить своє розтягнення, губить свої губи, які ще трохи віддають вбивчими пастощами та ре-кровілим... мабуть, людинобезшкіри – нудьгуючий велетень з розмариновим побризком бажання переспек. Давно вже не існують ті паралелі, у яких ти наповно знаєш про відтятоголівне свійного розрощу. Наполегливий, як початок війни... й наче не краса змінила твої рани! а кокаїнові плантації у сезони сонцестоянь та прощів... Всеодно цей ніж ласопрагне твошийого... твого перезабутого хмару...як без втручання скла – лише живе залізо, що ще кровить землею й небезпеками завчасних вбивств. Але без ворожості – лише вином виполúто ті удари – ці відрізання знають інших доріг; й ти не інший, коли вже зроблено надріз трохи вище живота. Хоч частини у розходженні – та це неможливо назвати тліном. Бо ті половини ненастанно відходять у суперечливість самих себе... І бажання ненависті як насолоди, передчасно втамує жалобу пісні по відтятих. Хіба вони не знали пор свої відторгнення... ще засерединно наднародженням.?
.. зупинки розкреслової здатності з відміненими спостереженнями забули данності оргаїчної втоми..
....дай мені нарешті відновити бунти, відновити розтини та синньості дуг потопельників – у тому також безлічі частиння твоїх знарядь..
вершник – без нижньої частини тулуба..
вершник – без мармуровості черепних
Лише належне захоплення під смаком зводнявілого чола... сумний демон з розв'яззями очиць у центрі перенісся...хід до тебе затоплено й розтини вже зрощено... й завади часу лаштують переплистя загибелів... Як травність, що колись була ольодовілими каміннями – і вони могли б лишити свої відсліди у спустинах землетрусь та гірських обвалень...
Це просто спрага... гімни долі...вкриті суголосними виривами малюнків з переобважнілих печерностей...які, напевно, вкривали колись твої аромати, зберігали у клітках пор – розстрачених у вимислах сп'яніння, що зазвичай вважається прокльоном пащі...
Різьколиви...й самки без розбуйнявілого волосся – все, що пішло на твою погордість... на твоє переплетіння веж й позначі покружжя у неопізну надіснуванню безмежних відтятого....

AugustaLeigh

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 28 січ 2013 о 16:22

мітки: вірш, поезія

Ще немає жодного коментаря

Подібні роботи

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map