Знову піднялись сірі кардинали...

Знову піднялись сірі кардинали —
майстри інтриг здобули кулуари,
є імена,
Поезії нема…
Ознака часу.
Втім, завжди так було.
Та авторів відлунь гучних —
забули.
І збережуть у пам’яті лиш тих —
невизнаних,
що винайшли із літер, і створили
із поєднання слів,
із речень смислів
в сторінках як алхіміки відкрили —
нові світи…
І невідомі мов боги, напередодні, як піти
творіння людям залишили.
Письменницькі президії засіли,
вирішують щось секретаріати…
І я за те щоби таки зуміли
дозасідатися, і зрозуміти
те що поети справжні зі всесвіття,
як ці планети,
зорі невідкриті,
іще непізнані космопростори
людської таємничої душі.
Мега-поезія — чарівним духом волі
є на Землі,
її не впхати у епох одежі,
як маски театральні, так культури —
скине, як будуть їй не до лиця,
зі стінгазет зірве дрібні слівця,
і здасть томи брехні в макулатуру.
Лиш поетична, мудра, справжність слів
є шляхом в ідеали вищих змістів…