Музика душі
Раптово,неначе постріл,до моїх вух долинула неймовірна мелодія. Я оглянувся. Позаду на камені сидів чоловік. На вигляд – звичайний голодранець. Він обережно ,неначе хірург під час операції, водив смичком по скрипці. Кожен звук був чистий… Хотілось дослухати його до кінця, але в ту ж секунду,його змінював інший більш мелодійний. Мелодія часто змінювалась. Вона була водночас різкою та ніжною,як пелюстки розквітлої лілії. Звуки були нестійкі та ламкі,неначе шматок гірського кришталю,який від найменшого подиху вітерця розпадався на шматки. З кожною секундою музика ставала все жорсткішою, та розпачливішою. Автор більше не зміг стримувати себе. Скрипаль пустив сльозу.
І враз,я зрозумів чому. Насправді це була ніяка не музика. Це – історія. Історія життя скрипаля. Ця мелодія не була написана,для того ,щоб нею захоплювались. Її потрібно було почути. Почути СЕРЦЕМ. Кожен хто дослухався до неї , був би зобов’язаний задуматись: чи слухає він своє серце? Чи не зачерствіла його душа,як та булочка, що перестояла на прилавку? Чи думає він про когось крім себе? Адже , той, хто не слухає свого серця, може потім не знайти його в собі.
Wane_Porter
12
1
18
Проза | Версія для читання 30 січ 2013 о 06:15
Образно і глибоко... Про своє серце треба не забувати. Ісус мав дерев'яний хрестик і золоте серце, а тепер більшість має золоті хрестики і дерев'яні серця.
3
Allochka
Критика
Дуже актуальна і вдало сформульована ідея твору, висловлена в останньому реченні. Написано по-філософському. Твір змушує замислитись і прислухатись до музики свого серця і душі.
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
