Без назви № 8
Сірими шляхами стелиться порох минулих днів. Час йшов за нами, не роблячи перерви на обід, а ти продовжувала тримати мене за руку, так міцно ніби закохалась. Соковиті ночі заливали цю картинку барвами потаємних почуттів, емоцій. В кожній клітині формувалася своя власна стійка особистість, а в кожній краплі крові - нова любов. І ти ніяк не могла встояти перед моєю самотністю, ти приходила, ти п'яніла від чаю і падала в мої незграбні обійми. Ти плакала і лаялась на мене. Ти називала мене богом, звинувачуючи в тому, що я створив світ, де панує лише самота і кохання. Ти казала, що ненавидиш мене, казала що більше ніколи не прийдеш, що я тобі набрид, що я потвора. Але кожен день, коли годинник кричав від дев'ято години, ти приходила знову. Я просто не зауважив, де і коли я став твоїм ангелом. У мене не було крил, ні. у мене була лише ти: мій світ, моє кохання, моя ти...
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
