Постать
ця постать, що часом поблизу блукає.
Стоїть при дорозі чарівна й сумна,
а перехожий її оминає.
Це мрія, надія чи доля одна.
Це спогад чарівного дотику світла.
Невже непомітною стала вона?
Занадто бліда чи надміру тендітна?
Стоїть і очима впивається в лиця,
в очах шука правди чи краплю добра.
Та ніби щасливі і щирі обличчя
кружляють, а поруч нікого нема.
Та хтось посміхнувся і промінь надії
здвигнув догори її білі вуста.
Невже серед купи цього лицемір'я
знайшлася відкрита і світла душа?
Знайшлася! Співає десь скрипка сумна.
Та ні, не сумна, навіть досить весела.
В танку закружляла ця жінка дивна.
Це мрія, надія чи доля одна...
Snt.N.
7
2
18
Поезія | Версія для читання 15 лис 2012 о 21:13
Показати всі коментарі (4)
eFJey, часом, оглядаючись навкруги, відчуваєш себе чужинцем в холодному, невідомому світі, і достатньо лиш пари щирих очей, які помітили, що ти не тінь і врятували від байдужості, болю, безвиході...
1
Snt.N., так і є.. і нашим завданням є також бути цими щирими очима чи простою посмішкою для незнайомця 
1
Allochka
Критика
Мрія, надія і доля - це практично всесяжні категорії життя. Посмішка, що дарує промінь надії, часто теж багато означає. Адже надія допомагає втілювати свої мрії, тим самим пишучи сторінки власної долі. Чимось нагадали творчість Л.Костенко, зокрема її вірш "Доля".
Подібні роботи
