Осінній букет
Осінь роцвіла усіма кольорами. Чарівна усмішка,дещо наївна,неначе троянда,забуяла на обличчі дівчинки. Жовто-гарячі листки,немов золоті пір’їнки,спадали з дерев і повільно опускалися на землю. Вони,підхоплені вітром,були схожі на стародавні кораблі,які борознили небесну блакить.
Еллі занурилась у пролісок,через який щодня проходила до школи. Вона з головою пірнула в золотаве листя. Десь неподалік співали пташки. Їхні голоси зливалися,перетворюючись на прегарну музику. Дівчинці здавалося,що музика водоспадом заливалась їй у вуха і заглушувала усі інші відчуття. Еллі схопилася за невидимі музичні мотузки і у їхньому супроводженні рушила далі. Раптом вона вийшла на невелику поляну. Тут музичні мотузочки сплітались у гордієвий вузол,який нікому не дано розплутати. Земля була встелена товстим шаром різнокольорових листків. Дівчинка скинула портфель та курточку і почала танцювати. Червоний берет спав з її голови і кучері розсипалися по плечах. В цей момент Еллі забула про всі біди і незгоди. Вогник щастя,безтримного і наївного,розгорівся з неймовірною силою. Уся темрява і злість цього світу були неначе відображені в кривому дзеркалі і перетворились на світло. Чисте світло,яке долало усі небезпеки. Безмежна любов переповнила дівчинку і почала литися через край. Еллі лягла на листя і усміхнулася до усього світу. Скільки часу вона так лежала ніхто не знає.
Та несподівано біля неї сів старий Ворон-Обов’язок. Він каркнув один раз,неначе прочистивши свій голос,а тоді почав говорити: Тобі потрібно підводитися. Я знаю,що наше королівство прекрасне,але ти повинна поспішати до школи. Дівчинка підвелась. Ворона як і не було. «А чи був він? Чи не здалося їй?» Еллі позбирала свої речі і з великою неохотою рушила до школи.
Раптом дорогу їй перекрила велика калабаня. Звичайно,її можна було легко обійти,але дівчинка зупинилася. Вона щось помітила у воді. Це був жучок,який борсався у калюжі з останніх сил. Еллі,не звертаючи уваги на крижаний холод води,витягнула жучка. Він не рухався. Сірий смуток пробрався у душу дівчинки. Вона не витримала і заплакала. Одна з гарячих сльозинок впала на жучка. Той стрепенувся,розправив крила і полетів. Полетів! Полетів! Еллі радісно скрикнула і пританцьовуючи побігла до школи.
Ось уже й дерев’яний ріг школи появився. До початку уроку залишалося кілька хвилин. Еллі присіла і почала вибирати найкрасивіші листочки,зібрані у чарівному місці. Відібравши розкішні листочки,вона присіла на ґанку школи. В цей момент задзеленчав дзвоник. Еллі зайшла до класу і з великою приємністю вручила вчительці жовтогарячий букет…
Wane_Porter
6
0
18
Проза | Версія для читання 14 лют 2013 о 06:30
Показати всі коментарі (4)
Погоджуюсь з попередніми критиками, дуже гарна, мила і добродушна історія. Єдине зауваження - стосується воно орфографії, зауважила кілька помилок але вони не критичні 
Зичу Вам успіху!
Зичу Вам успіху!
Allochka
Критика
Оригінальна і доречна назва, вдало вплетена у сюжетну канву твору. Похвально, що показано торжество життя, світла над темрявою і смертю.
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
