Існування

Цінуймо те, що маємо, не дорікаймо долі,
Ніколи не жаліймося, печалі є доволі,
Відкиньмо всі образи й біль, навіщо з ними жити,
У нас є людяність й любов - потрібно це творити.
Переживаймо співчуття, надаймо допомогу,
Хто просить прощення - простіть, і підведім на ноги,
Та ближнім руку простягніть, так просто, без потреби,
І краплю співчуття візьміть, цього ж так… малість треба...
Хоча б на мить, хоча б на час відкриймося душею,
Вона ж так вміє говорить, коли балакать з нею,
І стільки граней там добра, надії, сподівання,
Вона полине до вершин, коли там є кохання!
Не убиваймо почуттів, і не черствіймо - досить!
В хаосі дійсності ось цій людське єство голосить,
Воно живе, воно кричить, його потрібно чути!
І ким ми є, які прийшли, потрібно ними бути!!!

Mila

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 22 лют 2013 о 05:04

мітки: вірш, поезія

Показати всі коментарі (4)

Mila

дякую Олег

кожен має усвідомити свою середину і своє призначення нести для людей. Справді вічне питання - на яке стільки точок зору, ми є той пластилін, який самі ліпимо і шліфуємо в процесі життя

)

22 лют 2013 о 05:16

Allochka Критика

Ваш вірш вчить не існувати, а просто жити, допомагаючи іншим, насолоджуюючись добрими справами. Цей шлях веде нас до добра, вчить зробити світ добрішим, а людей, що нас оточують, - щасливішими.

17 лют 2016 о 20:22

Mila

Так інколи ці істини настановляють писати людям щоб підштовнути їх не бути байдужими та відкривати частіше серце!

дякую