Незаймана весна

Ступає свіжо боязка весна -
Така незаймана, не змучена сівбою,
Бо має серденько незоране вона,
Моє ж уже розоране любов'ю.

І борозни оті, мов диво-струни
Бриньчать, та просять все зерна.
О весно, кинь мені на долю руни,
Як квітами наситишся сповна.

Хай проростають паростки незрячі,
Нескорені поганським бур'яном,
Буяють, наче посмішки дитячі,
І стеляться любовним полотном.
alina_golyk
alina_golyk
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 28 лют 2013 о 06:23
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
дуже гарно і обнадійливо
28 лют 2013 о 16:48
Kot_Jara, Дякую)
28 лют 2013 о 19:36
Allochka Критика
Дуже гарно сказано про весну. Більше уваги Ви приділили впливу весни на землю, показали, як вона усе оживляє навколо. Прочитання вірша дає море позитиву.
12 бер 2016 о 17:30
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022