Згвалтовані вівці на кучерявому пагорбі
(цикл заримовок)

Я ж твій дід, що сокиру гострив

Ти опеньки збирав, я ж по шиях косив.

Там праворуч ріка, там овець випасав

Той горбатий вівчар, що свій горб зґвалтував.

***

Я серце залишу між трьох цвяхів

Забитих в спину кожному із нас

Зірвуся в морок із погаслим вітром

…Поміж опалих яблук побреду

А ти у сітях переступиш ще живу

ОтУ, що цвяхи подавала ззаду.

***

я тобі заїжджаючи в писок

одягатиму теплий светр

буде дощ і таксі я свисну

а по тебе приїде карета

***

В бездверній душі, вже висять скуйовджені ключі

Хлюпіт мозку розсікає береги, де вахтер веслує у човні

Губиться в тумані сморід, наче протяг

Я сиджу рахую пальці в темноті,

Відкладаю деякі на потім
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 01 бер 2013 о 00:57
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
таки правда, зриває дах вірші твої наштовхують на активну роботу мозку
05 кві 2013 о 07:17
VeBo, ех, краще намагатися лизнути відчуття, аніж ламати голову.
10 кві 2013 о 20:06
swinomatka, лизнути відчуття? хм, десь я це вже читала
11 кві 2013 о 05:21
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024