Поле
Як голий факт серед пустих полиць.
Прийму нарешті решту заперечень,
Життя зустріти краще горілиць.
І тільки поле, бігти – нездійсненно.
Я на колінах. Маки обніму.
Бо мчати повз і мріяти – буденно
Лиш зупинюсь та спокій підніму.
Так тихо тут, малює вітер хвилі,
Питань нема, розхристана душа.
Це ми такі нікчемні і безсилі,
Зелений світ лиш сильних залиша...
story
7
1
18
Поезія | Версія для читання 01 бер 2013 о 02:51
Показати всі коментарі (7)
Анонім
Критика
Написано життєствердно, переконливо. Ваш вірш мотивує бути сильним, сміливим, адже саме таких людей "залишає світ". Тих людей, які зустрічають життя "горілиць". Тільки "нарешті решту" - тавтологія (чи доречна вона)
Анонім, Дякую за теплі слова. Тавтологію в кінцевому варіанті залишила, щоб виділити, підсилити зміст.
Подібні роботи
