Я цього зовсім не розумію,
Знаю! З нею простіше,
Обманюєш себе все більше й більше,
Та все ж почуття якісь виникають,
Які потім топчуть і забувають.
Volodjka
8
0
18
Поезія | Версія для читання 02 бер 2013 о 18:51
Показати всі коментарі (5)
То сам надієшся, то сам подаєш надії, того не помічаючи.
Коли ж настане ця рівновага, ця взаємність?
Коли ж настане ця рівновага, ця взаємність?
1
Анонім
Критика
Досить промовистий вірш - віддзеркалює реальність. А от із тим, що вселяти надію не доцільно, дозвольте не погодитись. Хоча це Ви довели переконливо. Навіть, якщо почуття хтось "розтопче", все одно варто їх пізнати. Адже щастя - це коли ми маємо до когось почуття, а не лише, коли до нас їх відчувають.
Подібні роботи
