Щоб вибрав мене
Сумним, ще теплим, ніжним, не рясним.
Коли відпочивають мокрі тіні,
Що бачать сонячні недавні сни.
Я хочу бути трішечки смішною,
Турботливою, ніби бджілка. Що ж,
Ти вибереш мене! Мене. Зі мною
Ти будеш слухати осінній дощ.
Від смутку щоб не плакала, - жаліла,
Що день сьогоднішній уже минув, -
Його незрима невідома сила
Десь повела у вічності канву.
Я хочу обійняти землю, хмари,
Їх не дістати. Поки. Поки крил
Не відростила. Звуками гітари
Нас срібний дощ, як шатами, накрив.
З соленими слізьми та сіль виходить,
Що рани роз”ятрила майже вщент.
Чекати більш не буду непогоди.
Тепер у неї я вже диригент.
А «Прощавай» - згубилося в століттях.
І сліду не лишилось на землі.
І в дуба найстарішого у вітті
Знов заспівають ніччю солов”ї.
в музичному супроводі:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376333
Liolina
2
0
18
Поезія | Версія для читання 05 бер 2013 о 17:53
Подібні роботи
