в житейському вимірі вічних утрат,
бо першим зречеться найближчий апостол,
і викопа яму улюблений брат.
Товчеться чомусь по душі повно люду:
то задум непевний, то рими нема.
Чому ви звалили весь гріх на Іуду?
Христа не Іуда розп’яв, а юрма.
Оті, що кричали спочатку "Осанна",
а потім "Розпни!" у трагічний момент,
тебе возвеличать й розіпнуть так само,
якщо ти Месія, тим більше — Поет.
МІРА
10
1
18
Поезія | Версія для читання 16 лис 2011 о 22:28
Показати всі коментарі (8)
Анонім
Критика
Цікава інтерпретація біблійного сюжету, з глибоким філософським змістом. Прочитання саме такого вірша змусить кожного замислитись про те, що проблему або винуватців будь-чого треба шукати десь глибоко, а не просто на поверхні. Іноді усі звинувачення ми адресуємо не виконавцям чогось поганого, а тим, хто його задумав, спровокував. Хоча, на мою думку, усі вони однаково винні
Подібні роботи
