***
На свОїй, не чужій землі
Я прокидаюсь в полі квітів
І п'ю з небес блакить води
На мить я закриваю очі
І бачу лиш твою красу
ЗберУ з полів росу ранкову
Тобі в долонях принесУ
Тримаю сонце у руках
Та не пече воно,
Хоча й таке гаряче.
Нехай гріхи мені пробачать:
За те, що сильно так тебе люблю
Й зовсІм не бачу світ,
Проте живу якось...
Молюся Богу і не плачу,
А сміюсь неправді в слід!
Серпень 2009 року
© Andriy Oleskiv
Antologic
2
0
18
Поезія | Версія для читання 04 гру 2012 о 03:33
Подібні роботи
