Вперше
Цілунки матері, пізнання світу -
Вперше.
Потічки сліз, що виллються в ріку.
А потім вперше хтось набреше
(А ти ж іще не знав, правдиві брешуть),
Не знав, що час загубиться в піску.
А ще трава зелена вперше
М”якенька висохне, та так раптово
Здерши
Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня
Зітре надії всі на «легше».
І стомляться, як у пустелі вершник,
Всі спогади про лагідність буття.
Бувають вперше радість, муки,
Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки,
Рани.
А потім і останнє
Першим стане.
Liolina
7
0
18
Poetry | Reading version 13 mar 2013 at 19:33
Similar works
