Вперше

О, гарно як! Все – тільки вперше.
Цілунки матері, пізнання світу -
Вперше.
Потічки сліз, що виллються в ріку.
А потім вперше хтось набреше
(А ти ж іще не знав, правдиві брешуть),
Не знав, що час загубиться в піску.

А ще трава зелена вперше
М”якенька висохне, та так раптово
Здерши
Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня
Зітре надії всі на «легше».
І стомляться, як у пустелі вершник,
Всі спогади про лагідність буття.

Бувають вперше радість, муки,
Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки,
Рани.
А потім і останнє
Першим стане.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 бер 2013 о 19:33
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
Melaverde, дякую
задумуэшся над тим, що кожна мить - завжди перша й остання
14 бер 2013 о 02:00
Irunka, дякую
14 бер 2013 о 02:00
Allochka Критика
Пізнання світу вперше - це незабутні враження. Але враження бувають різні. Добре, коли пізнання пов'язане з чимось прекрасним.
28 кві 2016 о 22:40
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024