*

Я вчора зреклася себе.
Зрікалась сьогодні. Зрікатимусь, мабуть, щоранку.
Щовечора знову писала, та все не про те,
А потім кидала в огень, як в роз’ятрену рану.
Вернулась до свого начала і знов
Кричала від сорому і безпідставних утверджень.
Лице закривала пелюстками мокрих долонь.
Заклялася кинути(-сь) вниз навіть без попереджень .
Зреклася листків, де чорнилом заморені дні.
Заклялась забути тих днів інфантильне натхнення.
Заклялась не бути, не знати віршованих слів.
Зреклася покути. Лишилося тільки смирення.
Solia_Boiko
Solia_Boiko
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 бер 2013 о 16:57
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Очевидно, Вашу ліричну героїню спіткала серія гірких розчарувань, що спонукало її зректися практично усього і стати на шлях смирення. От тільки себе не варто ніколи зрікатися.
20 лют 2016 о 03:47
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024