Набридло
Змиває в болото всю радість життя,
Лишає для нас лиш тривожні пісні,
А щастя несе у гірке забуття.
Набридло дивитись, як вітер прудкий
Із силою дме й забирає кохання,
По собі лишає лиш запах гидкий,
Рвучи гострим лезом сердець поєднання.
Набридло дивитись, як блискавка хоче
Напитися болю твого і жалю,
З людської душі вкрасти совість для ночі
Й змінити її на жорстокість свою.
Набридло на твою байдужість дивитись,
Сподіватись на краще, чекати чогось,
Бачити в снах лиш тебе і любити,
І знати, що ти вже кохаєш когось.
І як ти накажеш мені жити далі?
Звернутись до блискавки, вітру, дощу?
Нехай заберуть усі муки й печалі,
Нехай допоможуть. І я все прощу.
Кохання – це птаха не наших очей,
Це мука солодка, це неживий сад.
Людина не бачить правдивих речей
Й не чує потрібних для неї порад.
Для мене кохання – це небо високе,
І там не боюся літати я вже.
Для мене кохання – це море глибоке,
І шторм чи гроза не злякають мене.
Я хочу забути, хоч щодня звикаю,
Я хочу сміятись, та в серці є плач.
Ти поруч сидиш, але потім зникаєш,
Не можу так більше. Прощай і пробач.
2008 р.
Amster_Dama
7
1
18
Поезія | Версія для читання 18 бер 2013 о 02:39
Allochka
Критика
Відчувається, що лірична героїня про втомилась від суєтності, від байдужості людської, невзаємності... Кохання постає у вірші сліпим, яке ховає у собі реальний стан речей. Очевидно, такими є почуття милого ліричної героїні. Заслуговує на схвалення те, що для ліричної героїні кохання є високим, глибоким, бездонним. Мабуть, між ліричними героями є духовна прірва, що перешкоджає їх возз'єднанню
1
Подібні роботи
