Писала про сало

Можливо, хтось скаже, що сало – це «бека»,
То що ж, це від істини і не далеко.
Бо той, хто вже зранку жує ананаси
І нагетси із кенгурячого м’яса,
Чи ті, хто за гроші скажені пошили
(Гадала, що кіт!) собі шубу з шиншили,
Ті, звісно, не знають, що сила – то сало.
Якщо у тарілку ще збоку поклали
Часник, помідор, гарний хліба окраєць,
То ти силу сала, звичайно, пізнаєш.
Бо різні є люди, смаки у всіх різні,
Одні люблять смачне, а інші – щось пісне.

В тарілці лежало рожевеньке сало,
Свіженьке, пахуче, що трохи дрижало.
Чекати високих не будемо істин.
Ось – сало, давайте швиденько вже їсти!
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 24 бер 2013 о 21:47
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (7)
аж їсти захотілось)
26 бер 2013 о 02:20
story, приємного апетиту!
26 бер 2013 о 03:29
Allochka Критика
Апетитний вірш. Похвально, що автор розкрила особливість національної кухні й складову культури харчування нашого народу. Актуалізується думка про те, що потрібно не забувати про національні традиції у харчуванні, підтримувати, а не критикувати їх.
04 кві 2016 о 22:30
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024