Жменя щастя
І не добитись статусу в житті
Не щастя й вдітись як моделі,
Любов знайти в п'янкій красі.
Своє життя загнати до пустелі,
Та погубити в тому міражі!
Ні!Не для них світські ці двері
Та не для них цей рай за папірці
За щастя їм,вокзал у ролі сцени
А славу там не міряють в ціні.
Старенький одяг, щоки обуглені
Блищить чарівний спутник у руці
В очах іскра, душа літає в небі
І так спливають ці щасливі дні.
Як гонорар,копійок зо три жмені
На масло,хліб а решта на струнні.
Це все чого вони у вас для себе
Взамін попросять за свої пісні.
А в подарунок,вас по самі вени
Наскрізь проймуть мелодії дзвінкі.
"- Оце митець,оце так геній!"
- Та ні! Мабуть це здалося мені!
І ти пройдеш, схова в кишені
Монети дві, не вміщені у гаманці.
Scott Dunbar dedicated!
(с) Андрій Петльований
AngelofHope
8
0
18
Поезія | Версія для читання 25 бер 2013 о 20:55
Показати всі коментарі (8)
Анонім
Критика
Реалістично відтворено духовне багатство й матеріальну бідність справжніх митців. Справді, духовно багаті люди, які вносять у суспільство високомистецькі твори, не прагнуть матеріального збагачення. Хто багатий душею, тому не потрібні розкіш і значні матеріальні статки. Він не ганяється за матеріальним, а посилює свою духовність. Можна дискутувати щодо правильності цього, але ми з цим живемо. Це актуальний твір.
Подібні роботи
