Булькаті співи

Співати в ванній – це так класно!
На сцену ж поки не беруть. Ну, то й нехай.
А слухачі – мочалки. З часом
Співати можу вийти і за ванни край.

Затято я співаю, й ноти
Разом із піни бульками летять, легкі.
Мочалки – в шоці (я й не проти).
І квіти сипляться, відклеївшись зі стін.

А голос мій іде луною
Під стелю й далі, трубами, увись.
Я – зірка! Успіх цей – зі мною.
Заплющу очі й ніби я лечу, дивись.

Який же голос! Та сусіди
Мене не розуміють зовсім і кричать: -
Ей, досить, перестаньте вити
(Хтось ріже вас?), галасувати й верещать!

Вони не розуміються в мистецтві,
Ці недалекі люди, жаль мені. Дарма,
Співатиму я знов, всім серцем!
Лиш згодом. Щось води гарячої нема.
Із циклу "Жартуємо, бо ми того варті!"
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 27 бер 2013 о 16:46
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
She, знаю, у ванній багато хто полюбляю поспівати, там така гарна акустика
я у вірші, звичайно, утрирувала - сусідів не турбувала, та такі співи - в задоволення
28 бер 2013 о 02:24
She
Liolina, мушу зізнатись у відповідь, я теж таке практикую )))
28 бер 2013 о 06:36
She, А як же - і митися веселіше!
28 бер 2013 о 17:08
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022