Булькаті співи
На сцену ж поки не беруть. Ну, то й нехай.
А слухачі – мочалки. З часом
Співати можу вийти і за ванни край.
Затято я співаю, й ноти
Разом із піни бульками летять, легкі.
Мочалки – в шоці (я й не проти).
І квіти сипляться, відклеївшись зі стін.
А голос мій іде луною
Під стелю й далі, трубами, увись.
Я – зірка! Успіх цей – зі мною.
Заплющу очі й ніби я лечу, дивись.
Який же голос! Та сусіди
Мене не розуміють зовсім і кричать: -
Ей, досить, перестаньте вити
(Хтось ріже вас?), галасувати й верещать!
Вони не розуміються в мистецтві,
Ці недалекі люди, жаль мені. Дарма,
Співатиму я знов, всім серцем!
Лиш згодом. Щось води гарячої нема.
Із циклу "Жартуємо, бо ми того варті!"
Подібні роботи
