...................................
Знову тиша ятрить мою душу, ти мовчиш…
Я кричати мушу…
Розриваючи нутрощі серця
Ваблять в пекло твоїх два озерця
Вже не знаю той колір неба
Чи то сизий чи голубий
Мені лиш волі від тебе треба
Милий облиш, а ще краще убий
Почуття, що застигли у часі
Поцілунки можливі, слова що прекрасні
Дай хоч пожить, не нудись мені в сні
Ми минулись, як минають дощі, як листя опале, і сніг по весні.
особливо сподобалось формулювання останнього рядка - "Ми минулись, як минають дощі, як листя опале, і сніг по весні".
Анонім
Критика
Неординарний підхід реалізовано у творі. Сумно й тужливо стає, коли поринаєш у нього й усвідомлюєш сповна його зміст. Але те, що почуття передано один в один, - радує.
Подібні роботи