Дощ

Дощ знову завиває готику,
Пульсує по вікні...
А я згадала твої дотики
І присмак губ твоїх.

А очі самі закриваються,
Уява робить рух -
Вже погляди стрічаються,
Їх запал не потух.

Ковтну повітря невдоволено,
Без запаху твого...
Бо цим життям я втомлена,-
Ми ж не удвох.
2008
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 кві 2013 о 07:29
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Цікаво в унісон дощеві Ви зобразили сум за коханим. Лірична героїня відчуває втому від життя, адже коханий не поряд. Єдине, над чим варто попрацювати стосовно оформлення вірша, - це рима останньої строфи
21 гру 2015 о 19:27
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024