Любов, що буде
А ти йди безстрашно, неземний герой,
Вознеси для серця нові п'єдестали,
Не посмій казати, що ти є не той.
І в весняно-зимню снігохуртовину
Пригорни до себе, напої теплом,
Увінчай мене ти як свою єдину
І мов білий лебідь, захисти крилом.
Вірю, ти є кращий пустословів хитрих,
Що звели надію до сльозин гірких.
Ми на зло їх, чуєш, не позначим в титрах,
Бо любов, що буде, точно не для них!
alina_golyk
7
0
18
Поезія | Версія для читання 06 кві 2013 о 17:50
Показати всі коментарі (4)
Анонім
Критика
У наказовому тоні лірична героїня звертається до свого милого. Але це ніяк не применшує почуттів. Похвально, що у своїй поезії Ви ставите питання любові, лебединої вірності... Але краще було у другому рядочку другої строфи вжити "огорни теплом", але якщо все-таки хочете напоїти, то "напій теплом"
Подібні роботи
