По венах біжать ноти
Все фальшиве, все мінливе. 7.00. Почався ранок.
Відвикаю, з кожним днем я це все краще помічаю,
Як усе летить у прірву, як я голову втрачаю.
Кожне слово, кожен дотик легко так запам’ятався,
Кожен спогад навіки в цих піснях закарбувався.
Відключаюсь від усього, прислухаюся до такту,
Моє серце потребує ритмічного контакту
І відновленого пульсу, що замінює частоти,
Пісні ллються у душі, а по венах біжать ноти.
Дістаю з кишені ліки – раз навушник, два навушник,
Додай ще кнопку «play» - вийде тишини порушник.
Самотність свою з музикою часто розділяю,
Коли хочу виговоритись, то просто співаю.
Зимою так я гріюся, весною так кохаю,
Літом розважаюся, а восени скучаю.
Ніхто не рахував, скільки сліз пісні ввібрали
І як настрій піднімали, як усмішки дарували.
Життя, як та симфонія, - хтось першу скрипку грає,
Хтось всім цим диригує, та всі грають, хто як знає.
Буває так, що хочеш повернути певні миті,
А пісня може бути скільки хочеш на repeat’і.
А висновок який? Краще мріяти, ніж жити?
Напевно, краще жити, щоби для людей творити.
І неважливо, чи це музика, кіно чи орігамі,
Головне, щоб злим думкам не було місця поміж нами.
2010 р.
Amster_Dama
9
0
18
Поезія | Версія для читання 06 кві 2013 о 20:45
Показати всі коментарі (7)
Я коли перестав музику регулярно слухати - почав підсідати на антидепресанти і заспокійливі. Виявляється вона таки багато негативної енергії зсередини забирала.
2
Melaverde, дякую за підказку, але це дійсно планувалось) просто було цікаво чи це так сильно ріже вухо.
swinomatka, я навіть не можу порахувати, скільки разів мене рятувала музика. від поганого настрою, поганих думок. то в багатьох так, але не всі розуміють важливість музики
Подібні роботи
