Вулиці рідного міста

вулиці рідного міста
іноді не впізнати
бігаєш по обличчях -
чорних,
спітнілих,
гарячих -
наче магнітом збираєш
щирі риси і знаки
тих, хто знайомий наче,
тих, кого ще не бачив.

вулиці рідного міста
зовсім бувають чужими,
хоч ти щодня їх бачив
справжніми
і пустими
очима немов не своїми.

вулиці рідного міста
часто приходять снами,
лабіринтами чорних доріг,
поцяткованих ліхтарями.
часто отак оживають -
галасом,
шумом
і гамом,
сигналами сотень авто
і запахом кави з фіранок...

вулиці рідного міста
іноді не впізнати,
сотні чужих облич -
чесних,
відкритих,
багатих,
наче магнітом вбираєш
риси нові і знаки
тих, з ким знайомий наче,
тих, кого ще не бачив!
вірш опубліковано у журналі "Дніпро" №4 за 2013р.
viktor112007
viktor112007
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 09 кві 2013 о 07:02
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
swinomatka, не слухаю такого)
тільки зарубіжну важку музику
25 кві 2013 о 13:30
А правда, дуже подібне до повітряних львівських поезій. Просякнутих трохи дощем, трохи кавою, трохи пивом і вранішнім пилом. Гарно!
05 вер 2013 о 00:24
Elliah, Дякую) Все збираюсь у Львів поїхати, але особливо нема можливості зараз.
19 вер 2013 о 10:25
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022