на серці чутно десь журбу,
чому хвилини мов години,
повільно змінюють ходу?
Чому коли зустрінемось з тобою,
і щастю вже нема кінця,
летять години мов хвилини,
зникає часу відчуття?
Чому сумую, коли є ще півгодини,
так хочеться обнять сильніш тебе,
напевно через те, що час безжально плине,
і вже невдовзі він мине.
Чому? Коли? Як так, а не інакше?
Багато виникає ще подібних фраз.
Хто знає відповідді на такі питання?
А відповідь ховається у серці в нас!
У серці завжди відповідь чаїться,
навіть тоді, коли в душі туман,
коли язик сказати щось боїться,
і вимовляє лиш один обман!
Тому прислухавшись до стуку серця,
що в грудях бється без кінця,
я чую шепіт, тиху фразу:
,,Кохана, ти навік моя!,,
Так каже дух мого кохання,
так серденько нашіптує мені,
і виникає лиш одне-однісіньке питання:
,,А що твоє нашіптує тобі???!!!,,
PetroSemak
6
0
18
Поезія | Версія для читання 10 кві 2013 о 04:48
як свідчать скрижалі мойсея-тесея - слово зустріч, зустрінемось і тд. краще уникати у віршах. Краще передавати його евфемізмами типу: коли рипнуть двері спалахом лиця твого в свідомості.
Просто хто стане читати вірші, де все оголене, без таємниць, без натяків і напівтонів.
Просто хто стане читати вірші, де все оголене, без таємниць, без натяків і напівтонів.
Анонім
Критика
Закоханість, сум - ключові іпостасі твору. Йдеться, мабуть, про молоді, юнацькі почуття. Фінал вірша звучить як запрошення ліричної героїні до уявного діалогу.
Подібні роботи
