Пані
Розтопить ту шалено-зимну кригу.
Та в темряві, Так в тиші, задзвеніло,
та дочитала Пані мою книгу…
десь там, там де нема тебе в гаю
вже птахи не літають, там лиш Сніги…
стою, посеред ночі на колінах і ридаю
порізаний на крихти німоти…
немов весняної грози,
чекаю я тебе та розумію,
що не пророниш ні сльози,
і твоє серце не зігрію,
і Пані плечі обіймає,
так холодно, самотньо, тихо, і вночі
чекати ранку, та не світає -
закрила Пані сонце на ключі.
Flamus
5
1
18
Поезія | Версія для читання 10 гру 2012 о 23:45
мітки: зима, нерозділена любов, вірш, поезія
гарно, нагадало мені чимось казку про Снігову королеву 
зокрема цікавий останній рядок "закрила Пані сонце на ключі", - мотиви народних легенд про закрите під землею сонце. це колись так пояснювалося настання зими
зокрема цікавий останній рядок "закрила Пані сонце на ключі", - мотиви народних легенд про закрите під землею сонце. це колись так пояснювалося настання зими
Анонім
Критика
Дуже гарний і оригінальний образ Пані вийшов: з одного боку, - теплий, ніжний і тихий, а з іншого - холодний, трохи гордовитий, неприступний. Але такі дві іпостасі роблять Пані ще прекраснішою
Подібні роботи
