Пані

Лиш тихий дотик, ніжне слово
Розтопить ту шалено-зимну кригу.
Та в темряві, Так в тиші, задзвеніло,
та дочитала Пані мою книгу…

десь там, там де нема тебе в гаю
вже птахи не літають, там лиш Сніги…
стою, посеред ночі на колінах і ридаю
порізаний на крихти німоти…

немов весняної грози,
чекаю я тебе та розумію,
що не пророниш ні сльози,
і твоє серце не зігрію,

і Пані плечі обіймає,
так холодно, самотньо, тихо, і вночі
чекати ранку, та не світає -
закрила Пані сонце на ключі.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 10 гру 2012 о 23:45
гарно, нагадало мені чимось казку про Снігову королеву
зокрема цікавий останній рядок "закрила Пані сонце на ключі", - мотиви народних легенд про закрите під землею сонце. це колись так пояснювалося настання зими
11 гру 2012 о 00:11
я інакше подививися на свій вірш))) дяку за коментар.
11 гру 2012 о 20:26
Анонім Критика
Дуже гарний і оригінальний образ Пані вийшов: з одного боку, - теплий, ніжний і тихий, а з іншого - холодний, трохи гордовитий, неприступний. Але такі дві іпостасі роблять Пані ще прекраснішою
15 бер 2016 о 22:11
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2023