Була тоді весна, а може осінь...
Ми наче голуби переплітались...
А хтось кричав : "покинь, із тебе досить!"
Я знала що не мій, я знала
Але надіялася на взаємність...
Вона тебе також кохала...
Для неї я була маленька неприємність...
Чому ж мені клянувся у любові?
А зранку ти спішив до неї.
Зламалися гілки вербові...
А голуб полетів у небо...
Amu4ka
2
0
18
Поезія | Версія для читання 14 кві 2013 о 21:40
Показати всі коментарі (5)
Анонім
Критика
Емоційно й щиро змальовано випадкове, але невзаємне почуття. Прикро, що обранець ліричної героїні так і не заслужив її довіри, адже не був із нею чесним. У цьому невеликому вірші порушено багато питань: любові, зради, вірності, чесності ... Цікавим і своєрідним є завершення вірша: зламані вербові гілки - це, мабуть, зруйнована довіра, крах стосунків, а голуб, що полетів - це, очевидно, символ надії на краще, на світлі і правдиві відносини
Анонім
Критика
А ще раджу Вам поправити "клявся", а не клянувся
Змальовано любовний трикутник, який у решті став іншою фігурою, тому що розум переважив пристрасть.
Подібні роботи
