Суничні світанки
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.
Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті
І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею
Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
Liolina
2
0
18
Поезія | Версія для читання 15 кві 2013 о 01:26
Подібні роботи
