Суничні світанки

Ніч розпростерла крила у просторі похмурім,
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.

Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті

І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею

Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 14 кві 2013 о 17:26
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Дуже гарний і барвистий "суничний світанок". Похвально, що у вірші використано багатство художніх засобів. Особливий стиль, за якого повне розуміння поезії та насолода від описаного настають після повторного прочитання кожної строфи.
11 кві 2016 о 13:28
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021