Вечір дощу

Щось шепотіла біля ганку абрикоса,
Із неба воду п”ючи досхочу.
Куйовдив вітер довжелезні пасма – коси
Веселого весняного дощу.

Світило в піжмурки погралося, за тином
Сховалося. Й заснуло раптом там.
А дощ сміявся, не вщухав. Ще дужче линув: -
Я вам до завтра сонця не віддам!

Нехай іде тій абрикосі він на радість. –
Льє дощ. А ми… Два келишки – в руках.
П”ємо маленькими ковтками, не відразу.
І ти туркочеш, лагідний мій птах.

А дощ малює щось своє на темній шибці
Й біжить до ранку, тихий, навпростець.
І вечір теплий награває нам на скрипці
Мелодію закоханих сердець.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 кві 2013 о 01:28
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Мальовничо й гарно на фоні вечора зображено почуття ліричних героїв. Вдало використано прийом олюднення абрикоса, дощу. Вірш багатий на метафори. Він дає змогу не тільки уявити, але й почути "мелодію закоханих сердець". Тільки виправте "ллє".
12 лют 2016 о 23:30
Allochka, Дякую за просторий коментар. І за Вашу увагу.
16 лют 2016 о 03:29
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024